!МАРІЯ!: "Завдяки коханому я побачила другу половину Всесвіту!"

Прекрасная женщина по имени !МАРІЯ! пришла на Женский форум WOMAN 7 августа 2012 года. За это время успела написать 1812 сообщений и зарекомендовать себя очень уравновешенным, мудрым, гармоничным человеком. По словам Маши, на ее «уравновешенность» оказывает влияние… гороскоп. По знаку зодиака !МАРІЯ! – Весы. «Скільки себе пам'ятаю, то я завжди у пошуках тієї точки, коли терези зупинилися, знайшли своє положення... Проте, щоб знайти цю точку, можна побувати в найрізноманітніших ситуаціях: від крайніх гарних до крайніх негарних. Радує, що з роками крайність все тихіша. І коливання не такі різкі»… Но обо всем по порядку…

БЛИЦ-ОПРОС
Любимый цвет - зелений
Любимый фрукт, овощ - черешня/морква
Любимая музыка (песня) - Moonsocket – Expression Of Loneliness
Любимый фильм - "Вогнем і мечем"
Любимый актер, актриса - Пета Уілсон/Метт Деймон
Хобби - Фото, скрап, література
Девиз по жизни - "Женщины, как биологический вид, гораздо ближе к цветам, чем к людям" (Отто Вейнингер).



Маш, какой ты была в детстве? Какие твои самые яркие воспоминания, связанные с детством?

Якщо за спогадами рідні, то я була неслухняна. Думаю, маялася зі скуки, бо за мною наглядала старенька прабабуся. Батьки й бабуся - на роботі. Ходила і в сад, але нічого такого зі спогадів звідти не привнесла. В школі перші роки дружила з хлопцями. Так згадує мама. Я чомусь не дуже ці нюанси чітко вимальовую. Найцікавіше почалося зі старшх класів. Це був період міцної шкільної дружби. У нас склалася величезна компанія. Ми всі свята разом відзначали, на вихідних - разом. Випав перший сніг - як маленькі в сніжки граємося. Останні випускні класи були ось такою аурою сповнені. Тому і зараз від спілкування із шкільними друзями в серці тепло лишилося: вітаємо один одного, ділимося новинами. Може й не такою масовою компанією, але з багатьма товаришуємо.


Коль уж заговорили о школе. Ты, наверное, хорошо училась? Какие предметы были любимые-не любимые? Кем хотела стать? Было ли желание связать свою жизнь с журналистикой или судьба сама привела на это поприще?

Вчилася я посередньо. Десь до 9 класу. А потім трапився такий цікавий момент. Ну не так, щоб за день, але кілька разів наш класний керівник зібрала 5-6 учнів на "нараду". Мовляв, у вас потенціал, візьміть себе в руки, ми вас виведемо у медалісти. Тільки ж по-спражньому візьміться за цю мету. Не знаю, чи це була спланована акція, але нас так замотивували чітко, що й справді я закінчила школу із золотою медаллю разом із тими 5-6 однокласниками.

Прихильність до мовних предметів проявилася із захопленням вчителями, які їх викладали. А може просто вони розкрили природні ресурси? Вчитель що української, що російської мови горіли своєю справою. Тому написання творів, література і були до душі. От скажімо, пригадався урок, де ми проходили Цвєтаєву. Наша Ірина Вікторівна принесла з собою метроном. І під його цокання читала нам Реквієм поетеси... Я вже й не згадаю тангенси-котангенси, а цей момент, творчий підхід - як зараз перед очима...

...Ще згадалося, що десь у старших класах, коли ще був розквіт серіалів перших, у нас була мода на вирізки про їх акторів. І ці юнацькі модні мотиви відкрили мені газетний світ. Тільки спершу я щось шукала вибірково, а потім почала захоплюватися друкованими ЗМІ як самостійним продуктом: мене вражало, як газета може зібрати в собі стільки тем! Бувало, що в кіосках преси я могла купити 7-8 видань. Весь тиждень збирала із кишенькових грошей на них. Згадую Теленеделю, Говорить і показує Україна... Все це і складалося в певний пазл.

Тільки вступала я на "російську мову". Мені здавалося, що з неї мої знання надійніші для вступу. Проте під час підготовчих занять педагог із української мови порадила, щоб я здала й на "журналістику" документи (вона тоді на філологічному факультеті як спеціальність рахувалася), бо в мене є чуття мови. Це коли я правил не знаю, але чомусь роблю-пишу-аргументую правильно. Того року дозволялося подавати на три спеціальності пакет документів. Встигла в останній день подачі заяв і вступила і на російську, і на журналістику на умовах бюджетного навчання.


Считаешь ли ты, что женщина должна постоянно развиваться? Или же достаточно реализовать себя как матери? Что вообще, по-твоему, нужно женщине, чтобы чувствовать себя счастливой?

Повинна? Якийсь тут відтінок важкий. Я навпаки, життя і розвиток вважаю абсолютними синонімами. Мама - це малюсенький сегмент великого кола, поруч із амплуа дружини, особистості, друга, фахівця, майстра якоїсь справи etc... Правда, варто уточнити, що в різні пори життя, обсяг цих сегментів може геть коливатися. Ну той же декрет. Сегмент мами іноді і до 90% може природньо розтягувати - як малюк тільки-но народився. А коли вже виринув у доросле життя - тим самим цей сегмент звузив до малюсенької шпаринки. Ну ось така собі математика мені уявилася. Мабуть, її і дозволю собі включити у запоруку того прекрасного стану щастя. Тобто я щаслива тоді, коли розвиваюся, коли всьому свій час, і все органічно вплітається у моменти долі.



Ты - мама трех дочерей. Думала ли ты (или мечтала ли ты) о том, что у тебя будет трое детей?

Моє сімейне, шкільне, соціальне виховання випало на такий час, коли родинні цінності були не на перших місцях. Після школи в пріорітетах чітко стояли такі кіти як освіта, фахові висоти, кар'єра... Побільше бізнеса, ділових сфер. Якби на мою долю припало якесь таке оточення, я не виключаю, що щиро пристала б до табору чайлдфрі. От ніяк ніде не згадую жодної своєї мрії, де б фігурувала дитина, більше того, не одна. Ну ще чоловік припускався. Але не більше...

А от з курса п'ятого якийсь поворот в інший бік трапився. За студентські роки вдалося почерпнути багато чого з подорожей, підпрацювань за фахом. Ковток соціального втамував отой професійний голод. Тому в цей момент, мені здається, і почався мій внутрішній пошук себе, другої половинки. Я стала готова до створення родини хоча б з двох її складових.


Так, может, жажда по социальному и порождает голод профессиональный? Как замещение одного другим? Или, может, наоборот, профессиональное вытесняет социальное?
Что заставило сделать тебя этот, как ты его называешь, "социальный глоток"?

Чому ж. Вони можуть комфортно співіснувати. Просто після накопичення отих всіх прагнень: освіти, роботи, професійної самореалізації, їх не можна було не втілити у життя. От звідти і ковток.


Чему тебя научили твои дети, каждая беременность, каждые роды?

Моя перша вагітність була вже після 2 років сімейного життя. Планована, омрійлива. Але все одно доня впала, як сніг на голову. І в побутовому, і в духовному сенсі. Так що своєю появою вона навчила мене бути мамою. Їй в цьому допомогли численні прогресивніші мої подруги-знавці сучасних теорій Комаровського, свідомого батьківства і всього подібного... Так що мені лишалося тільки бути "на хвилі" всього, що почерпнулося. І насолоджуватися, розвиваючи відкритий потенціал вже по другому й третьому колу. В моєму випадку, чим далі з вагітностями, пологами - тим краще було: і по відчуттям, і по тому, як все складалося.




Если говорить об осознанном родительстве, считаешь ли ты, что наши дети помогают нам становиться духовно глубже и богаче?

Безумовно допомагають. Я впевнена, що не ми дітей виховуємо, а вони нас. На жаль, правда, що моє покоління трохи десь у зародках радянське треба виховувати...


Кстати, как ты отреагировала, когда узнала, что беременна в третий раз? Не испугала ли тебя эта новость? Ведь тебе предстояло третье кесарево сечение?

Відреагувала прекрасно. Я попередньо щільно вивчала медичні моменти. Три операції нормально переносяться порівняно здоровим жіночим організмом. Тим більше, багато, що можна спланувати. Хоча острах ніхто не відміняв. Думки, а раптом щось не так, плекалися гормонами сповна. Але це я про фізичні реакції. Головне - що ми з чоловіком, донечками були духовно і психологічно готові до третьої дитинки.

Это прекрасно, когда дети растут в атмосфере любви и полной семейной гармонии. Кстати о гармонии. Всегда ли все гладко? Удается ли тебе сглаживать острые углы? Кто чаще готов идти первым на компромисс?

Незважаючи на глибокі теоретичні знання, в житті вони використовуються хіба що на 10%... Я не знаю, чому так? От не варто кричати на дітей, правда? Погано і тобі самій, і дітям... Але всі кричать час від часу, в тій чи іншій пропорції... Не варто бурчати на чоловіка просто, коли сама не з тої ноги встала, але всі бурчать інколи. Тому я, відверто кажучи, не вважаю своє життя гармонічним. От те, що намагаюся цього прагнути, - правда. А щодо гострих кутів, то у нас в родині з цим традиційно: чоловік - сила, ріка, поток, а я - тиха гавань, яка частіше уступить. Але я цього вчилася. На жаль, у моєму оточенні було більше прикладів жінок, які на скаку з конями пораються та у вогонь без роздумів.



Ты писала, что у тебя с мужем значительная разница в возрасте (26 лет - авт.). Была ли это любовь с первого взгляда?

Ні, не з першого погляду. У нас скоріше службовий роман був, бо ми разом працювали, були знайомі як колеги.

Как к твоему, тогда еще будущему, мужу отнеслись твои близкие? Сразу ли приняли? Имело ли это для тебя значение?

Щодо рідні, то тут не було аніяких перепон. Всі рідні поставилися до мого рішення настільки толерантно, наскільки це можна уявити. Я в душу їм не зазирала прямо, думаю, там могли бути і бурі, і вагання, і страшні наміри "щось зробити", проте я на той час від батьків, рідні існувала доволі автономно: територіально, фінансово. Зараз через роки мені приємно від такого кредиту довіри: для мене це приклад, як самій поводитися з власними дітьми. Хочеш в них щось закласти - берися до справи у перші 4-6 років юного життя. Виховувати в 23-25 (чи забороняти щось, що стосується таких тонких граней, як вибір другої половинки)? Нонсенс...

Вася - людина, яка справляє позитивне враження в контексті рідні. Його дуже полюбила моя прабабуся, яка для мене була наче другою мамою, біля неї, здебільшого, минуло моє дитинство.


Чем он тебя покорил?

Щодо моїх особистих рефлексій, то зустріч із моїм майбутнім чоловіком проходила під частими натяками в стилі "дежа вю"... Крім привабливий, турботливий, серйозний, у нас збігалися численні пункти життєвих пріорітетів: від побутових до громадсько-політичних. Родинні цінності зіграли свою роль, так.


Ощущается ли в быту разница в возрасте?

Момент величезної різниці у роках турбував тільки з точки зору суспільної реакції. Мені здається, що на рівні кохання, об'єднання своєї долі з іншої, люди закохуються в якісь нетілесні субстанції. Мої очі стирають у коханому сивину чи зморшки. Побутово не сильно це заважає. Адже яким є чоловік у побуті, він таким був і у 20 років (я не вірю жінкам, які розповідають, що ми одружилися, а він змінився... всі людини апріорі рівні протягом життя... і тільки наше до них ставлення може змінюватися). А от деякі тематичні моменти (які по віку ще захоплюють мене) йому щиро не цікаві. Ну і навпаки. Та це не перепона. Достатньо кожному виділяти свободу і ці ланки не страждатимуть!



Не посещали ли тебя мысли: "Вот через десять лет мне будет еще столько-то, а ему уже столько-то..."

От чомусь не турбували такі роздуми. Я взагалі така непродумана людина. Часто мої подруги більш меркантильні в гарному розумінні цього слова, дорікали, що нащо було стільки дітей, нащо було в такий мезальянс пірнати... Та в мене більш розвинуті емоції, образи. Мало холодного розрахунку.

Ось зараз читаю "Гаррі Поттера" Роулінг, а там є момент, де Поттер зустрічається із чарівним дзеркалом, бачить там свої мрії. А Дамблдор підказує йому, що щаслива людина побачить там лише себе, а та, що у пошуках - бажані образи. Це корисно, але головне не застрягнути тільки на етапі колихання своїх мрій і все. Так от я часто зависаю от на такому. А, наприклад, Вася, кардинально інший. Він точно в дзеркалі побачив би самого лише себе. Більше того, ще й мене час від часу відривав би від рожевих окулярів. тут ми дуже взаємовигідні.

А якщо взагалі тверезо все оцінити, то ми ще й однаково можемо прожити: Вася підтягнутий, спортивний, щодня на зарядці. Лежати за газеткою на дивані або грати в танчики - мені цього годі і уявити. Ще й підтягнутися треба, щоб прожити хоч би стільки, скільки й він!

На цю ж тему крутиться та ж поттерівська цитата Дамблдора: "Біда в тому, що людям властиво вибирати якраз те, що для них найгірше"... Правда, філософськи? Можна гладко прожити самотнім, працювати над собою, приймати дари життя... Але ні - ми занурюємося у нетрі випробувань. Без них так сумно і прісно....


Сколько вы уже в браке? Чему тебя научил твой муж? Как ты думаешь, чему ты его научила?

Десятий рік ми разом уже. А про навчання... Не думаю, що це не дуже влучна характеристика. Скоріше, я сама розвиваюся, чогось прагну на фоні сприятливої атмосфери пари..... Ну нічого конкретного і не згадається, що я не вміла, а тут раз - навчилася. Цікаво і мудро придумала природа, створивши в цьому світі тільки чоловіка й жінку. Це два полюси, навколо яких є все. Так що завдяки коханому я побачила другу половину Всесвіту. Або тільки підглянула, бо ще багато чого ще доведеться пізнати. Вибач, що я такими абстракціями мислю, бо в поняття, що я навчилась, або навчила його мені важко вкласти якісь побутові нюанси. Ще важче поглянути на нас відсторонено, сказати, чому я навчила? Може оточуючим краще б було видно.

Ще цікава паралель, це взаємодія родових гілок. От в цілому у Васіного роду я багато чого навчилася: іншого способу мислення, не гіршого-кращого, просто іншого. З роками все цікавіше те, що почерпнула, бачити в дітях.




Спасибо, Маша, за такие чистосердечные и глубокие ответы. Очень по-философски получилось. Думаю, твои ответы кого-то заставят задуматься, кого-то, может, даже пересмотреть свои ценности, но уж точно никого не оставят равнодушными.

WomanZP специально для woman.zp.ua

Спасибо за интервью большое! Читала с удовольствием. Маша для меня - один из примеров воплощения женственности и материнской мудрости. Просто хочется, чтоб таких людей было побольше у нас!

интересно было почитать, спасибо а про работу Машину ничего не спросили, а мне вот интересно кем была Маша до того как стала МЕга-мамой и женой

журналистика... есть вопрос о профессии, но да, без места работы.

У меня вопросов не было по поводу профессии Марии - все стало понятно сразу. Цельная натура,глубокая личность это тоже было понятно и до интервью. Мне показалось, что она и в детстве отличалась от сверстников мудростью не по возрасту. Такие девочки, как правило, в мужья себе выбирают мужчин постарше - со своими одногодками им не интересно. У меня в роду много примеров тому и все браки были удачными! В интервью Мария была, на мой взгляд, предельно искренна. Спасибо за откровенность и будьте счастливы!

Я под впечатлением! Всегда с интересом читаю Машины сообщения. Столько в них мудрости, именно житейской мудрости, а не книжной... Столько любви к деткам, столько доброты... Особенно мне нравится, когда в какой-нибудь теме разгорается спор и тут появляется !Мария! и так как-то спокойненько всех усмиряет: мол, девочки, чего ж ругаться... Маша, спасибо тебе, что ты есть. И спасибо Юле за интервью.

єтого интрвью я ждала))
с удовольствием почитаю вечером

И я ждала
Спасибо.

очень интересное интервью, действительно не оставило равнодушным. Вот как бывает в жизни складывается, планируешь одно, а на пути тебя ждут совсем другие повороты( я о детках)

Интересное интервью. задумалась. ты большая молодец! замечательная мама и отличная жена. счастья и любви вашей семье на век!

Ну спасибі, Юлю! Ніяково, правда... Ще й з анонсом в новинах... А я думала, що це мені вуха надув учорашній природній апокаліпсіс, так горіли... А тут слава привалила
Чоботар з чоботами тепер...

Ну для Вредной тоді ще кину (бо роботу свою люблю і поважаю):

Це Юлія Володимирівна на останньому фото?

спасибо очень интересно было почитать

Очень интересное интервью! Спасибо!

Почитала интервью с Марией и так поеяло чем-то домашним, теплым, уютненьким...)

Маша, я для себе тебе завжди держу за приклад! Багато у чому. І особливо - в мудрості, розважливості, толерантності.... Я рада, що мені пощастило зустрітися з тобою по життю.
І це не тому, що ти моя кума, що ми знайомі вже 14 (ого!) років, і не тому, що я люблю рулєтікі в виконанні твоєї мами))))))

ну десь таким і є життя зараз, правда, для балансу можна додати тоскність декрету та гострі рефлексіїї від дитячих хворей, різних кризів їхніх...





моя ріднесенька!!!! це все взаємно!!!!!!!!!!!!!